Планшетна фотовиставка супроводжується літературно-музичним виконанням музики та пісень одного з основоположників сучасної популярної грецької музики – видатного співака і композитора, поета і бузукіста Васіліса Ціцаніса, відкриється у філії 15 жовтня 2015 о 16:00 годині.
Васіліс Ціцаніс народився у м. Трікала 18 січня 1915 в родині шевця Константіноса Ціцаніса та Вікторії Лазу, обоє родом з Епіру. Він був восьмим з 14 дітей. Вижило четверо, був названий ім’ям померлого первістка. У батька була мандоліна, на якій він грав майже виключно клефтські пісні своєї батьківщини. Вони були першими на слуху у маленького Васіліса поряд з візантійським співом, який він чув у церкві.
У 11 років Васіліс грає на мандоліні, яку місцевий майстер переробить на бузукі. Навчаючись у гімназії, бере уроки гри на скрипці, але бузукі цікавлять його все більше. Спочатку бузукі ототожнювали з беззаконням і в’язницею, скрипка, навпаки, будучи інструментом європейського оркестру, була символом «хорошого суспільства».
Коли прийшов час вибирати, Ціцаніс відклав скрипку в сторону і взяв бузукі.
Вибір бузукі Ціцанісом є визнанням ідентичності, визнанням класової інтеграції. І проявом солідарності з бідною сім’єю свого дитинства. Він порушив табу на бузукі, взявши у свої руки чарівний батьківський інструмент, цим самим піддавши себе ризику презирства, насмішок і соціальної деградації. Зі своїм умінням, за допомогою доброзичливих людей і хорошою удачею йому вдалося не тільки подолати погані наслідки і підняти на п’єдестал зневажаючий інструмент, але й завоювати провідне місце в музичному мистецтві своєї країни.
Свої перші пісні Ціцаніс пише у віці 15 років.
Наприкінці 1936 року їде з Трікали в Афіни для того, щоб вступити до університету, вивчати право. «Але видно мені на роду було написано займатися професійно лайко, яка завжди мене зачаровувала. Після приїзду в Афіни почалася боротьба за виживання. Це були важкі і дивовижні роки. Я почав працювати в різних закладах, щоб покрити витрати, я знімав кімнату і витрати набігали і тиснули на мене ». Для поповнення своїх доходів працює в тавернах.
Вперше записується в 1937 році, але більша частина довоєнних дисків виходить пізніше.
Ціцаніс створює новий вид популярної пісні, призначеної для широкої публіки, на відміну від пісень «ребетіко», цікавивших обмежене коло слухачів. Роки окупації пройшли в Салоніках, де він працює в різних закладах.
У 1946 році знову поселяється в Афінах і відновлює звукозапис. Протягом десятиліть, 1945-1955, знаходиться на вершині своєї кар’єри, отримавши широке визнання в дискографії, і ці роки були для нього творчо насиченими.
Коли після середини 50-х років зміст популярної народної пісні змінюється, і домінує якийсь арабський або ж індійський вплив, Цицаніс намагається акліматизуватися, не відмовляючись від свого особистого стилю. Ніколи не схвалюючи якісь сезонні «моди», він завжди створює кілька пісень, які можуть бути включені в його класичний репертуар, хоч і належать до останніх років і знаходяться під впливом модних мелодій.
У 1980 році за ініціативи ЮНЕСКО записує подвійний альбом під назвою «Світанок» – так називався заклад, де Ціцаніс з’являвся в останні 14 років своєї кар’єри і життя. На цьому диску він виконує серію своїх класичних пісень і також багато імпровізаційних уривків на бузукі. Цей альбом, виданий у Франції в 1985 році, отримує Гран-прі музичної академії Чарльза Гросса. Але в той же час сам корифей йде назавжди. У 1984 році, у свій день народження (18 січня), він помирає в лікарні Бромптона в Лондоні в результаті ускладнень після операції на легенях. До цього протягом 24 днів Ціцаніс регулярно з’являвся в центрі і працював над новими піснями …
У своїй творчості Василіс Ціцаніс був продовжувачем і реформатором музики ребетів (ребетіко), в якій були синтезовані різні традиції грецького фольклору, орієнтального мусічеського мистецтва в його грецькому (смірненському) варіанті, греко-православного співу, а також західної популярної музики.
Ціцаніс, можна сказати, вивів «ребетіко» з маргінального андеграундного середовища і перетворив її в загальнонародну популярну музику, так звану «лайко», на основі якої потім розвинулася «художня» (ейдехні) нео-лайка, що стала відомою в усьому світі.
На відкритті виставки музику і пісні В. Ціцаніса виконають: Аглая Поліхроніді – солістка обласної філармонії, Лауреат Міжнародних конкурсів та Оркестр народних інструментів ОНМА ім. А. В. Нежданової, керівник – Заслужений артист України Олександр Олійник.
Спонсор заходу: будівельна компанія «Гефест».
