М. Каллас і Т. Стратас. Внесок грецьких співачок у світовий оперний вокал

02_02_16
Кандидатура Греції на присудження Нобелівської премії Миру
02.02.2016
sertifikat
Екзамени на отримання Сертифіката міжнародного зразку про знання грецької мови
17.02.2016
Показати все

М. Каллас і Т. Стратас. Внесок грецьких співачок у світовий оперний вокал

18_02_16

18 лютого 2016 року о 16:00 у філіалі будет прочитана лекція на тему: “М. Каллас и Т. Стратас. Внесок грецьких співачок в світовий оперний вокал”.

Лектор: д-р мистецтвознавства, професор, О. М. Маркова, завідувач кафедритеоретичної і прикладної культурології ОНМА ім. А. В. Нежданової.

В лекції будуть висвітлені питання:
Культурно-релігійні традиції Греції в формуванні оперного вокалу. Специфікасамоствердження художньо-самодостатньої музики в Православній Греції. Інтернаціоналізм і космополітизм в мистецтві ХХ століття і доля грецької професійної музики, створення оригінальної популярної сфери і оперного мистецтва. Грецька тема в оперному мистецтві XIX-XX ст. Грецьке коріння італійського веризму і роль в репертуарних перевагах грецьких співаків.
М. Каллас (1923, Нью-Йорк-1977, Париж, справжнє прізвище Калойєпопулу). Дочка грецьких емігрантів, в 14 років повернулася з сім’єю до Греції. Навчалася в Афінах у Ельвіри де Ідальго, студенткою дебютувала в 1938 р в ролі Сантуцци в «Сільській честі» Масканьї. Освоїла і співала вагнеровські партії, дебют в La Scala – 1951, Медея в однойменній опері Л. Керубіні, світове визнання. Майстер бельканто. Основа – ранні опери і веристи, тобто в зв’язку з грецьким культурним стимулом в італійському мистецтві.
Т. Стратас (1938, Торонто). Американо-грецька співачка. Дебют – 1958, Мімі в “Богемі” Дж. Пуччіні. Прем’єри в Європі, в Grand Opera. Партії в операх Дж. Верді, р. Штрауса, В. А. Моцарта, участь у прем’єрі «Махагоні» К. Вайля, остання роль – в 1983 роль Марії Антуанетти в опері «Духи Версаля» Корільяно.
Великі грецькі співачки – презентантки високої, церковної за витоками, вокальної культури bel canto, поєднаної з пластикою сценічного руху. Це – візантіїзм, це пам’ять про блискучу Феодору, ім’я якої не мерхне поряд з дивним Юстиніаном: перетворення в Християнстві заповітів Античної грецької культури.

 

HFC
HFC