На початку жовтня 1820 р. в Ізмаїлі під керівництвом А. Іпсіланті відбулась значна військова рада «Філікі Етерії» за участю її найвизначніших керівників, на якій обговорювалися різні плани підготовки до національно-визвольного повстання в Греції.

Історія причорноморських греків на півдні Російської Імперії налічує понад два століття, серед яких особливе місце належить «зоряним» 7 рокам – з 1814-го по 1821-й, коли під прапором «Філікі Етерії» (створена в Одесі в 1814 році) і під прапором А. Іпсіланті (очолив її в 1820 р.), вони зі співвітчизниками в Греції розбили важкі ланцюги чужоземного панування.

З 1814 до 1820 р. «Філікі Етерія» перетворилася на активну організацію, діючу на територіях Греції, Російської та Османської імперій.

На долю Іпсіланті випала відповідальність і нелегке завдання привести в дію революційну силу, створену «Філікі Етерією». Обстановка в Греції і Туреччині в цей час вимагала вжиття невідкладних рішень. На Півночі Греції в Яніні вже четвертий місяць вирувала війна, в Османській імперії вибухнула серйозна внутрішня криза.

Нарада в жовтні 1820 р. керівництва «Філікі Етерії» в Ізмаїлі прийняла рішення почати визвольне повстання в Греції на Пелопоннесі через два місяці під керівництвом А. Іпсіланті, який повинен був сушею добратися до Трієста, а звідти на грецькому судні – до Мані, де намічалося почати повстання. Одночасно грецький воєначальник Георгакіс Олімпіос повинен був разом з вождем волоських повстанців Тудором Владимиреску підняти повстання в Дунайських князівствах. Передбачалося також звернутися до вождя сербів Милоша Обреновича з проханням про військову взаємодію і встановлення контакту з Алі-пашею, що воював в осадженій Янінській фортеці проти султанської армії. Обговорювалося кілька планів, але цей носив цілком реальний характер. Незабаром організація приступила до втілення рішень Ізмаїльської наради. Але, несподівано на початку листопада 1820 р. А. Іпсіланті особисто змінив первинний план дій. Відмовившись від висадки в Мані і тим самим від безпосереднього керівництва повстанням в Греції, він вирішив вступити в Дунайські князівства, підняти тут повстання, а потім зі зброєю в руках пробиватися до Греції через Болгарію, Фракію і Македонію. У листах, які були надіслані найвизначнішим етерістам, вождь «Філікі Етерії» пояснив ці зміни як необхідністю відвернути увагу ворогів, яким стало відомо про підготовку повстання в Греції, так і небезпекою, з якою було пов’язано його пересування по австрійській території до Трієста.

Таким чином, аналізуючи ситуацію і інформацію що надходила, Александрос Іпсіланті вважав за необхідне перенести повстання на весну 1821 року…