13 жовтня о 16:00 в Одеській філії Грецького Фонду Культури відкриється виставка: «Одіссеас Елітіс. 100 років від дня народження» (Нобелівський лауреат 1979 року по літературі, грецький поет, художник, перекладач).
Одіссеас Елітіс (1911-1996) народився в 1911 році в м. Іракліоні на о. Крит, будучи шостою дитиною у заможній сім’ї Алепуделіса з острова Мітіліні. Елітіс – поетичний псевдонім, який він взяв собі на честь Поля Елюара, перебуваючи з 1929 року під впливом французького сюрреалізму. Перші його публікації під різними псевдонімами з’явилися в журналі «Виховання дітей», коли йому було всього 13 років.
В 1930 р. Елітіс поступає на юридичний факультет Афінського університету, продовжуючи співпрацювати з багатьма журналами та писати вірші. Під прапором грецької поезії О. Елітіс прослужив більше 60 років, будучи одним із самих впливових поетів. І, між іншим, він міг би з повним правом повторити прості та горді слова Йосипа Бродського: «Я працював. Я писав вірші».
Поетична творчість Елітіса природно ділиться на три великих етапи: ранні вірші, від «Орієнтирів» до «Пісні героїчної та жалібної про молодшого лейтенанта, який загинув в Албанії» (це 1935-1945 р.); поезія 1950-1970 років, від «Гідно є» до «Марії Нефелі»; поезія 1980-1990 років, від «Трьох віршів під чужим прапором» до збірника, що вийшов вже після смерті поета «Із близької відстані» (1998).
В 1939 р. Елітіс залишає університет і цілком присвячує себе літературі.
В 1940 р. мобілізується на Албанський фронт як молодший лейтенант запасу та служить у зоні вогню. Зазнає поранення та проходить лікування в госпіталях Яніни, Афін. У цей час задумує поему «Пісня героїчна та жалібна…», яка після першої публікації в 1945 р. завойовує народну популярність. У післявоєнні роки він пише есе, працює на Національному радіомовленні та у різних газетах, багато перекладає, відвідує США, Англію, Францію.
В 1962 р. відвідує СРСР, у тому числі м. Одесу.
В 1950 році Елітіс почав працювати над своїм шедевром – поемою «Гідно є». Ця робота тривала 10 років. Опублікована в 1960 р. поема принесла творцю справжню славу – спочатку на батьківщині, потім в усьому світі.
У рік публікації поеми йому присуджується державна премія; слава поеми і її автора стала в Греції воістину всенародною.
В 1978 р. публікується поема «Марія Нефелі», один із самих визначних творів Елітіса.
Починаючи з 1940 р. вірші Елітіса перекладаються та публікуються в багатьох країнах світу, тільки дуже мало Елітіса перекладають російською мовою. Перекладати його неймовірно важко, тому що його поезія живе всередині мови, він насамперед «поет мови», більше ніж Сеферіс, більше ніж Паламас. Елітіс вважає мову «моральною силою», що означає, що він надає їй більш глибокий духовний вимір.
Мобілізуючи все багатство грецької мови в різних фазах його історії, він добивається нових язикових структур, повернення давніх середньовічних слів в основну масу грецької мови так, що разом з ними обновляється наша думка, загострюється наша здатність сприйняття.
У той же час Елітіс – поет-європеєць, який усвідомлював свою справу – і справу свого покоління – у тому, щоб «досягти якогось синтезу, який включав би, з одного боку, елементи грецької традиції, а з іншого, відображував би соціальні та психологічні потреби нашої епохи. Інакше кажучи, ми повинні були створити тип «грека-європейця»… Та якщо Поезія взагалі щось доводить – тим більше в убогі часи – то саме це: наша доля, незважаючи ні на що, в наших руках» – сказав він у Нобелівській лекції при врученні йому в 1979 році Нобелівської премії по літературі. Премія була присуджена «за його поезію, яка, опираючись на грецькі традиції, з натхненно емоційною могутністю та прозірливістю духу відображує боротьбу сучасної людини за волю та творчість».
Університети Сорбонни, Лондона, Рима, Салонік, Афін присудили йому звання почесного доктора філології.
«Зримими віршами, підтвердженням його поезії, альтернативною мовою відвертості…» – називають фахівці живопис і колаж О. Елітіса. З 1936 р. він представляє на виставках в Афінах, у Франції та ін. країнах, картини в техніці колажу. В акварелі, якою поет систематично займається в 80-і роки паралельно з більш абстрактними колажами, він створює зображення з геометричною точністю, куди завжди проникає компонент занепокоєння, який несе життя. В 1988 р. у Парижі, в центрі Жоржа Помпіду відбулася виставка: «Одіссеас Елітіс. Універсальний середземноморець».
56 поетичних творів О. Елітіса покладено на музику багатьма композиторами: поема Елітіса «Гідно є», музика Мікіса Теодоракіса, стала воістину всенародною ораторією (1963), композитор Ангелікі Іонату «Марія Нефелі» (1984), Олександрос Калогерос «Пісня героїчна та жалібна…» для сопрано, баритона та камерного оркестру (1987), Нікос Мамагакіс «Пісня героїчна та жалібна», сюїта пісень і акомпанемент (2001) і т.п.
Помер О. Елітіс 18 березня 1996 року. Перед смертю він просив не влаштовувати пишного похорону, не виголошувати промов. Занурена в глибоку скорботу країна вшанувала його прохання, але через 3 місяці, влітку 1996 р., на честь пам’яті поета відбулося виконання ораторії «Гідно є» в Олімпії, диригував М. Теодоракіс.
На виставці на 19 планшетах представлена інформація з документальними фотоілюстраціями про життєвий і творчий шлях О. Елітіса та його мальовничі роботи.
Виставку супроводжує спеціально підготовлений буклет.
Виставка триватиме до 19 листопада 2011 р.
