Одеська філія Грецького Фонду Культури проводить в рамках проекту «Композитори-греки в музиці України та Росії» лекцію: «Композитор М. Аркас у музиці України».
Початок лекції о 16:00 годині.
Лектор: Олена Маркова, доктор мистецтвознавства, професор, зав. кафедрою сучасної музики та музичної культурології ОДМА ім. А.В. Нежданової.
«Микола Миколайович Аркас, композитор, внук грека-аристократа з Фессалії, син адмірала Чорноморського флоту Російської імперії, здійснив щось алогічне у відношенні спадщини сімейних традицій, – і це був воістину “капітанський” вибір, який повернув його життя в соціально невідомому напрямку, непередбаченому долею попередніх поколінь. М.М. Аркас фактично відрікся від достоїнств служби батька та діда, вибрав соціально самогубний шлях музиканта-аматора та провінційного ліберала-реформіста. Тим створилася тупикова ситуація “міжстанового” буття, коли, відірвавшись від аристократичних кіл Імперії і не прийнявши повноти революційного зречення демократів, послідовник Шевченко Т.Г. “зверху”, – він, обходячи концепцію меркантилізації-професіоналізації музичної діяльності, залишився самотнім лицарем чистого служіння Мистецтву. І в цій “позиції опозиції” він знаходиться в ряду зі старшими сучасниками В. Стасовим, М. Мусоргським та М. Балакірєвим, російськими аристократами, які всі, у більшій або меншій мері, були українофілами; їхні позиції були добре відомі автору “Катерини” і мали для нього явно заохочувальний зміст.
“Ревний дилетантизм” М. Аркаса, як ідея, яким обурювався Н. Римський-Корсаков, у світовому музичному розкладі усе ж таки став надзвичайно знаменним явищем. Неприйняттям “школи”, як шляху у високе мистецтво, відзначена і творча біографія генія музики США Ч. Айвза, сучасника Аркаса, значимість якого для самої Америки стала зрозумілої лише у другій половині ХХ століття. “Дилетантизм” як стильова позиція відстоювалася К. Дебюссі, який пройшов все-таки через Паризьку консерваторію, але “по-кучкістські” відхиляв принципи “навченості” для представника високого мистецтва, віддаючи перевагу художній контактності не з колегами-музикантами, а з літераторами кружка С. Малларме, що експериментували в “омузикалізації віршів”.
Микола Аркас був свідком розквіту “діалектної” літератури та театру, на хвилі яких і створена була для постановки в Москві (?!) його україномовна “Катерина” (про це в лекції). Аркас творив у десятиліття перелому століть, коли у художньому світі наповнився високим суттєвим показником мальовничий “примітив” Н. Піросманашвілі та А. Руссо.
По ходу лекції окремі арії з опери «Катерина» виконає заслужена артистка України, доцент ОДМА ім. А.В.Нежданової Віра Ревенко»
О.М. Маркова