Лекція: «Життєвий і творчий шлях Нікоса Казандзакіса (1883-1957)»

2 місце у четвертому Всеукраїнському конкурсі на найкращий переклад
14.12.2007
Новорічне свято
28.12.2007
Показати все

Лекція: «Життєвий і творчий шлях Нікоса Казандзакіса (1883-1957)»

2007 рік – Міністерством культури Греції оголошено роком Н. Казандзакіса. В Одеській філії Грецького Фонду Культури відбудеться вечір пам’яті Н. Казандзакіса.
Лекція: «Життєвий і творчий шлях Нікоса Казандзакіса (1883-1957)».
Лектор: Маліновський Артур Тимофійович – викладач кафедри світової літератури філологічного факультету ОНУ ім. І.І. Мечникова.
– Фрагменти з художніх творів Н. Казандзакіса в лекції прочитають студенти філологічного факультету ОНУ ім. І.І. Мечникова.
– Виставка книжок Н. Казандзакіса.
Початок о 14:00 в нашому приміщенні.

Казандзакіс Нікос – грецький письменник, віднесений деякими критиками до розряду найвідоміших письменників ХХ ст., народився 18 лютого 1883 р. в Іракліоні (о. Крит). Здобувши освіту в Афінському університеті, відправився в Париж, де підпав під вплив філософії А. Бергсона, чиє вчення про «життєвий порив», підкріплене ніцшеанською вірою у верховну «волю до влади», склало основу його світогляду. Призначення життя Казандзакіс бачив у тому, щоб перетворити плоть у дух, обравши в якості «рятівників» Будду, Леніна, Данте, Улісса, Христа. Весь час він знаходився в духовному пошуку.

Бурхливе політичне життя Греції неодноразово надавало йому можливість випробувати себе у справі. Ще хлопчиком він спостерігав повстання проти турків, що спалахнуло у 1897 р. на Криті, яке захопило його героїзмом заради високої мети. Коли в 1912-1913 р. вибухнула 1-ша Балканська війна, Казандзакіс вступив до грецької армії, служив при канцелярії прем’єр-міністра. У 1919 р. як генеральний директор Міністерства соціального забезпечення Греції сприяв репатріації понтійських греків з Кавказу на батьківщину. У 1944 р., на початку громадянської війни в Греції, був в Афінах; через рік став президентом Союзу робітників-фахівців, був міністром без портфеля в уряді Т. Софуліса. Висувався кандидатом на Нобелівську премію по літературі.

Тільки Грецією діяльність Казандзакіса не обмежилася. Він був присутній у Москві на святкуванні 10-річниці Жовтневої революції, брав інтерв’ю у Франко під час громадянської війни в Іспанії, двічі подорожував по Китаю і Японії, Палестині та Індії, подовгу жив у Відні та Берліні, за дорученням Британської Ради вивчав інтелектуальне життя в Англії. Казандзакіс щиро і безкорисно любив Росію, навіть женився на росіянці. Останні десять років прожив у Франції.

Серед творів Казандзакіса безліч п’єс; книжка терцин, присвячених індивідуальностям, якими він захоплювався; трактати про Ніцше та Бергсона; ліричний виклад його власних філософських представлень за назвою «Рятівники Божі»; історія російської літератури; кіносценарії; статті для енциклопедій; розповіді для дітей; кілька ранніх романів, написаних французьською; кілька шляхових щоденників; переклади на новогрецьку Фауста, Божественної комедії, Іліади, Одиссеї та багатьох інших творів. Здійсненням самого значного задуму Казандзакіса стала епічна поема «Одиссея: сучасне продовження», яка вийшла у світ в 1938 р.
Всесвітнє визнання прийшло майже чи не на схилі його життя, коли через політичні і релігійні погляди він був змушений розстатися з Грецією. Роман

«Грек Зорбас» (1943) відразу ж поставив Казандзакіса в ряд найвидатніших романістів світу. Потім один за другим вийшли романи: „Христа розпинають знову” (1948), „Капітан Міхаліс („Свобода або смерть!)” (1950), „Остання спокуса Христа„ (1951), „Святий Франциск” (1953) та інші.
Романи Казандзакіса переведені на всі європейські мови.
Більш за все Казандзакіс хотів миру серед людей. Він ненавидів насильство і постійно намагався примирити ворогуючі сторони. Недарма в 1956 році йому була вручена Міжнародна премія миру.
Вмер Казандзакіс у Фрайбурзі (Німеччина) 26 жовтня 1957 р. Похований біля міської стіни Іракліона. Напис на його надгробку гласить: «Ні на що не сподіваюся. Нічого не страшусь. Я вільний».

HFC
HFC