20 січня 2011 р. о 16:00 відбудеться відкриття фото та книжкової виставок за участю діячів науки та культури, а також Хору «Еллада», студентів ІСН ОНУ ім. І.І.Мечнікова та ін.
– Виставка фотографій М.Меркурі (42 фотографії 50х70 см) створена Одеською філією ГФК з колекції Фонду Меліни Меркурі та присвячена її життю та діяльності.
Дякуємо за сприяння в її створенні Фонд М.Меркурі та портал «Культура», м. Київ
– Книжкова виставка – з фондів ОННБ ім. М.Горького та бібліотеки Одеської філії ГФК.
Дякуємо співробітникам ОННБ ім. М.Горького за її створення.
– Співробітниками філії підготовлено спеціальний буклет про життя, діяльність і творчість М.Меркурі, який буде представлений всім бажаючим на відкритті 20 січня 2011 р.
Виставка триватиме до 20 лютого 2011 р.
Деякі факти з життя Меліни Меркурі:
Меліна (похідне від 2-х імен Амалія-Марія) Меркурі народилась в Афінах 18.10.1920 р. у родині політиків. Її дід, Спірос Меркуріс, був успішним і популярним мером Афін більше 30 років, батько – Стаматіс Меркуріс – членом парламенту та Міністром. «Мені здається, я була політиком уже з дитинства», сказала вона одного разу.
Одержавши середню освіту, вона поступила в школу Національного театру в Афінах, закінчила навчання в 1944 р. і була прийнята в театр.
Під час другої світової війни вийшла заміж за Паноса Харокопоса. Хоча, по суті, шлюб був фіктивним, він протривав більше 20 років.
Першу роль у театрі Меліна зіграла Електру в 1945 р., самою яркою її роботою вважається роль Бланш Дюбуа в «Трамваї бажання», а всесвітнє визнання приніс їй спектакль «Лапочка Іллія», що є театральною постановкою фільму «Ніколи в неділю». В 1953 р. Меліна Меркурі за роботу в театрі та ролі в 60 п’єсах була нагороджена премією Марікі Котопулі. Влітку 1980 р. Меркурі грає роль Клітемнестри в «Оресті» у стародавньому театрі в Епідаврі, а в 1990 р. останній раз з’являється в цій ролі в спектаклі в Палаці музики в Афінах, так завершивши театральну кар’єру.
Свою кар’єру в кіно Меліна Меркурі почала в 1955 р. з фільму «Стелла», який привів її в Канни, де вона номінувалася на Золоту пальмову гілку.
В Каннах вона познайомилася з американським режисером Жулем Дассеном, який став її найбільшим коханням, і з яким вона розділила свою кар’єру та життя, згодом ставши його дружиною.
М. Меркурі грає головні ролі у фільмах Ж.Дассена та інших режисерів.
Останній раз у кіно знялася в 1978 р. у фільмі Ж. Дассена «Мрія про страсті» (Майя/Медея).
Всього вона взяла участь в 27 фільмах як акторка, продюсер, сценарист.
В 1960 р. на Канському кінофестивалі М. Меркурі одержала приз за кращу жіночу роль у фільмі «Ніколи в неділю» (Аймея). Фільм номінувався на Оскар.
Поза сценою і кіно Меркурі брала участь у боротьбі за звільнення Греції від режиму «полковників», які організували військовий переворот в Греції в 1967 р. У період військової диктатури – 1967-1974 р. Меліна жила у Франції. Об’єднавши в собі магію гри та реалізм політики, стала одним з найбільш «яскравих» і суворих критиків військового режиму.
Диктатори позбавили її грецького громадянства, відібрали майно; на неї організовували терористичні напади і спробу вбивства, на щастя, невдалу.
Не думаючи про наслідки, вона продовжувала боротися проти хунти своїми виступами, інтерв\’ю, концертами, голодуванням та ін.
Одночас М. Меркурі записала більше 15 дисків з фільмів і театральних постановок. Виконала багато пісень грецьких композиторів. Написала автобіографічну книжку: «Я народилася грекинею», прибуток від продажу якої пішов на боротьбу з диктатурою. Після падіння диктатури та встановлення демократії в 1974 М. Меркурі повертається в Грецію, де продовжує свою політичну діяльність у Всегрецькій соціалістичній партії (ПАСОК), а також активно займається жіночим рухом, працює на Телебаченні у програмі «Діалоги» на соціальні теми. В листопаді 1977 Меліну обирають членом парламенту від партії ПАСОК. Здобувши перемогу, Меліна направляє всю свою енергію на політику та культуру.
Депутатом парламенту вона була знову обрана в 1981, 1985, 1989, 1990 і 1993. У жовтні 1981 Меліна була призначена Міністром культури Греції.
Меліна очолювала Міністерство з 1981-1989 р. і з 1993-1994 р. і ініціювала кампанію за повернення в Грецію украдених лордом Елгіном скульптур Акрополя, які перебувають у сховищах Британського музею, створила основу для народних провінційних театрів з метою культурного розвитку грецької глибинки та для встановлення культурних столиць Європи з першою в Афінах в 1985 р., придавала велике значення введенню культури та театрального виховання в шкільну програму та ін. Але ослаблена багаторічною боротьбою з раком, померла в лікарні Меморіал Нью-Йорка 6 березня 1994 р. на 74-ом року життя. Похована на першому цвинтарі Афін.
6 березня, дата її смерті, була визначена ЮНЕСКО, як Всесвітній день культури, у який нагороджують медаллю «Меліна Меркурі». Ця нагорода вручається з 1997 р. кожні два роки людям або організаціям за їх прагнення рятувати пам\’ятки культури людства.
Також згідно її волі, її чоловіком Жулем Дассеном за участю особистостей всесвітнього значення таких як: Нобелівський лауреат Одіссеас Елітіс, французький політик Жак Ланг і ін., був заснований Фонд культури Меліни Меркурі, мета якого – повернення украдених скульптур Акрополя.
З 2006 р. у Греції заснована нагорода «Меліна Меркурі» для акторів і вручається вона з нагородою «Дімітріс Хорн» молодим грецьким акторам і акторкам.
Головним для Меліни було те, що її любов до грецького народу була взаємною, і пам\’ять про неї шанують не тільки в Греції, а й в усьому світі.
