Планшетна фотовиставка по програмі Дня міста відкривається у філії 1 вересня 2016 року о 16.00 годині.
Грігоріос Ксенопулос – грецький прозаїк, драматург, журналіст, літературний і театральний критик, творчість якого становить одну з цікавих і визначних сторінок в історії новогрецької культури.
Народився Грігоріос Ксенопулос 9 грудня 1867 р. в м Константинополі в сім’ї комерсанта за професією, а дитинство і юність прожив на о. Закінф (Іонічні острови), де жили його предки. У 1883 році вступив на фізико-математичний факультет Афінського університету і одночасно слухав лекції на філологічному. Вивчає іноземні мови, читає багато книг вітчизняної і зарубіжної літератури. Свої перші оповідання почав писати з 16 років будучи студентом. А починаючи з 1890 року майже повністю присвячує себе літературній творчості.
Життя Ксенопулоса було небагатим зовнішніми подіями. Живе він майже постійно в Афінах. Співпрацює з багатьма журналами і газетами, де публікує свої твори; з театрами, які ставлять його п’єси. У 1896 році стає головним редактором журналу «Формування дітей», забезпечуючи нововведеннями його успіх і широке розповсюдження. У 1927 році засновує журнал «Новий осередок» і залишається його редактором до 1934 р.
Єдиними віхами в його житті можна вважати присудження в 1922 р Державної премії з літератури і мистецтва та обрання в 1931 р. членом Афінської академії наук. Помер Ксенопулос 14 січня 1951 року.
За своє довге життя, а прожив він 84 роки, написав багато оповідань, повістей, романів, п’єс. Тільки романів він написав понад 40.
У творчості Ксенопулоса – прозаїка, як і в драматургії не всі написані твори рівноцінні. Серед них зустрічаються і скороспілі, поверхневі, потураючі міщанським смакам, особливо любовні романи, написані на замовлення буржуазних видавців і театральних діячів. Адже Ксенопулос був чи не першим в Греції письменником, для якого творчість була єдиним джерелом доходу.
Але за цим не можна забувати, що внесок Ксенопулоса в розвиток новогрецької прози і драми дуже значний. Йому притаманні – велика культура художнього слова, майстерність розповіді. У кращих своїх творах він відкриває нові теми, піднімає актуальні питання, яскраво відтворює побут, звичаї, характери людей його рідного Закінфу, або афінських прошарків населення, прагнучи відобразити правду життя, ідеї гуманізму. Чимало його творів і за змістом, і за мовою представляли новий напрямок в літературному житті, що виступає під прапором «дімотікізма», тобто ствердження народної мови і це стосується не тільки форми мови, а, головне, нового розуміння завдань мистецтва, нового його змісту.
Ксенопулос з цікавістю ставився до всього прогресивного, підтримував ініціативи в культурному житті, спрямовані на розвиток літератури і театру, сам активно виступав як критик і писав нариси в газетах і журналах. Саме ці риси визначили кращі сторінки, написані Ксенопулосом, великим художником слова, що відображає правду життя, ідеї гуманізму, що увійшли в новогрецьку літературу і театр і за змістом, і за майстерністю як свіжі нові явища: оповідання «Бунтівник», повість «Честь брата», роман «Багаті і бідні» (із соціальної трилогії), лірична комедія «Студенти», п’єси «Спокуса», «Плебей» та ін.
Кращі риси творчості Ксенопулоса дійсно пов’язані з передовими тенденціями реалістичного напряму в літературі кінця XIX – початку XX століття. Однією з заслуг цього напрямку було впровадження в літературу народної мови замість архаїчного, що панувала протягом XIX століття. У цій області заслуги в драматургії Ксенопулоса особливо значні.
«Батьком дімотікі (народної мови) в театрі» називав Ксенопулоса грецький літератор і мовознавець Я. Псіхаріс. Саме Ксенопулос в широкому діапазоні своїх різноманітних п’єс показав найбагатші можливості літературної народної мови.
Вивчаючи досвід західноєвропейської драми, він опанував законами драматургії, секретами театрального мистецтва, що забезпечило його п’єсам тривале життя в репертуарах грецьких театрів і повернуло грецький театр до національних витоків. Деякі твори Ксенопулоса (це в основному оповідання, повісті, кілька п’єс) перекладені на італійську, французьку, німецьку, румунську, російську (6 п’єс) мови.
Таким чином творчість Грігоріоса Ксенопулоса становить одну з цікавих сторінок в історії новогрецької культури.
