Напередодні 25 березня – Національного свята Республіки Греція – Дня Відродження, 23 березня 2018 у 16:00 в філії відбудеться відкриття планшетній фотовиставки: «Без правил, без кордонів. Андреас Ембірікос (1901-1975)».
Андреас Ембірікос – перший грецький поет-сюрреаліст і перший психоаналітик, письменник-романіст і фотограф. Один з яскравих особистостей літератури покоління 30-х років, таких як Йоргос Сеферіс, Одіссеас Елітіс, Янніс Ріцос.
А. Ембірікос народився 2 вересня 1901 року в родині одного з найбагатших та найвпливовіших судновласників того часу – Леонідаса А. Ембірікоса, який в 1909 році заснував Національне пароплавство Греції зі штаб квартирою в Піреї. У 1908 сім’я поселяється в Афінах.
Закінчивши гімназію, Андреас служить на флоті. Переживає розлучення батьків, розпочинає навчання на Філософському факультеті Афінського Університету, потім разом з матір’ю переїжджає в Лозанну.
Наступні роки Ембірікос навчався у Франції і Англії, в Королівському коледжі Лондона, а закінчив свою освіту в Парижі.
У формуванні особистості поета чималу роль зіграв той факт, що мати Андреаса Стефанія, з якою були дуже теплі стосунки, була наполовину російського походження, її мати Софія Соломоніс-Коваленко з Києва. Кожне літо до 1914 року Андреас проводив у маєтку родичів матері в Криму. Іншим джерелом було безпосереднє знайомство з шедеврами російської гуманітарної культури. Він непогано знав мову, в будинку була велика бібліотека російської літератури. «Моє духовне хрещення відбулося зі Львом Толстим. Він зачепив мене глибоко». Відомо, що поет особливо виділяв творчість Блока, Мандельштама, Єсеніна, а Лермонтова цінував більше Пушкіна.
До поетичних експериментів Ембірікос приєднався в 10 років, але рішення цілком присвятити себе творчості було прийнято після невдалої спроби продовжити сімейну справу батька. «Я не хотів розчаровувати свого батька, до якого відчував велику подяку. Пішов у відставку і повністю присвятив себе літературі та психоаналізу».
«Його емоційна розрядка в віршах почалась так рано, що вже у віці двадцяти років у нього було безліч віршів, написаних під впливом інших письменників… особливо Костіса Паламаса» (О. Елітіс).
Основний життєвий інтерес до психоаналізу та сюрреалізму, за свідченням самого Ембірікоса, остаточно склався в Парижі, завдяки знайомству з Рене Лафоргом (1926) та Андре Бретоном (1927).
Сюрреалізм, ідеологом якого був Андре Бретон, як відомо, базується на теорії психоаналізу Зигмунда Фрейда.
До середини 30-х років в Греції не існувало школи психоаналізу. Перше товариство психоаналітиків було створено в Греції в 1946 році за участю Марії Бонапарт.
Ембірікос ще в 1935, повернувшись до Афін, першим приступив до психоаналітичної практики. В цьому ж році він прочитав лекцію «Про сюрреалізм», а також опублікував збірку автоматичних текстів, що ознаменувавало початок нового етапу в історії грецької літератури. З тих пір Андреас Ембірікос став «гуру» грецького сюрреалізму.
Спадщина Ембірікоса як психоаналітика невелика, і практично всі ці роботи написані французькою мовою. Після 1950 він залишив клінічну практику, але потім завжди підтримував зв’язок зі своїми іноземними колегами і стежив за науковим життям. Відвідує: Міжнародні конференції з психоаналізу (1949, 1951). Обирається членом психоаналітичного центру Парижу (1950) та ін. Примітно те, що перший грецький психоаналітик ніколи не згадував про свою діяльність в цій галузі, за винятком одного посмертно опублікованого інтерв’ю в 1967 році.
Але оскільки сюрреалізм ставив собі головним завданням абсолютне перетворення світу через остаточне звільнення і оновлення людини, то література стала одним із засобів пропаганди і реалізації цієї ідеї. У зв’язку з тим, що в Греції сюрреалізму не вдалося стати таким організованим рухом, як, наприклад, у Франції, тут він реалізовувався швидше як художній напрям. Саме тому творчість грецьких сюрреалістів має дещо риторичний характер. У творах Андреаса Ембірікоса практичний і теоретичний початок переплітаються таким чином, що чітку межу, яка б розділила різні сфери його діяльності, провести неможливо.
Цікавий своєрідний підхід автора до видання своїх творів. За його життя, за винятком різних публікацій окремих творів, вийшли лише три книги: «Доменна піч» (1935), «Внутрішній простір» (1945 з віршами 1934-1937 років) і «Твори або особиста міфологія (1960 з текстами 1936-1946 рр).
Творчість Ембірікоса
З формальної точки зору книги Ембірікоса, його літературну творчість ділять на три категорії:
вірші – «Доменна піч», «Внутрішній простір», «Сьогодні як завтра і як вчора»,
змішані тексти – «Твори або особиста міфологія», «Октану»,
прозаїчні твори – «Арго або політ на повітряній кулі», «Земфіра або таємниця Пасіфеї», та багатотомний роман «Грейт Істерн».
До речі, останній – цей воістину унікальний для грецької літератури роман, в якому в восьми томах описується подорож гігантського трансатлантичного лайнера, до сих пір є предметом дискусій про межу між художнім текстом і порнографією, зважаючи на велику кількість в ньому відвертих сцен. Сам автор, котрий творив цей твір протягом 25 років, усвідомлюючи це, надав можливість своєму синові вирішувати його долю.
Роман «Грейт Істерн» (пише з 1945 по 1951) твір, спочатку складався з 1700 рукописних сторінок, але він продовжив його доповнювати і додавати нові глави до кінця свого життя. Видано в восьми томах видавництвом «Агра», 1990-1992 і т.д.
Всі твори Ембірікоса доповнюючи один одного, представляють собою свого роду посібник по внутрішньому світу поета. В якості його особистого маніфесту розглядають текст «Амур-Амур» (1939 г.), який відкриває згадану вище книгу «Твори або особиста міфологія». Створена ним особиста міфологія – плід синтезу культурних традицій давнини і сучасності. У ній, як у дзеркалі, відбився багатовіковий шлях не тільки еллінської, але й світової цивілізації.
Відмінною особливістю адаптації сюрреалізму в Греції є відмова від його початкової заангажованості. При складанні своїх збірок Ембірікос не керувався хронологією. Більшість з них складається з віршів, написаних в різні періоди життя. Своєрідність їх композицій полягає в тому, що ключові теми першої книги розвиваються в кожній новій збірці, набуваючи все більш універсальний характер, але кожен з них має свій власний ідейний центр, свою філософію. В сукупності всіх творів Ембірікоса часто виділяються три змістовні прошарки: героїчний, що втілює мрію про руйнування старого світу і настання нового світопорядку, еротичний і релігійний. Всі вони тісно переплітаються між собою. І неважко помітити відповідність трьом головним установкам французького сюрреалізму – революції, любові, містицизму. Тільки у Ембірікоса цей новий світ, висловлюючись словами Андре Бретона, це «прийдешнє з’єднання двох станів – сну і дійсності».
Ембірікос не був релігійною людиною, але і не був атеїстом. Його переконання частково втілилися в образі головного героя повісті «Арго або політ на повітряній кулі», російського адмірала, таємного радника царя Володимира Верхого. На звинувачення в безбожництві той відповідає: «Я не християнин і ніколи не зможу їм стати, але я і не безбожник. Для мене Бог існує всюди і завжди».
Ембірікос багато подорожував, з молодих років його бажанням було об’їхати весь світ на кораблі.
У 1962 році Ембірікос, Елітіс, письменник Йоргос Феотокас і лікар Таданасіс здійснили подорож до Радянського Союзу (Одеса-Москва-Ленінград) на запрошення греко-радянського товариства. Після цієї подорожі він напише поему Ес-Ес-Ес-Ер Росія (вид. «Агра», 1995). Відвідування СРСР розчарувало його, про що він написав у щоденнику поїздки. А зовсім недавно в архіві Ембірікоса виявили написані до 1935 року 29 віршів, присвячених Жовтневій революції і комуністичним ідеям.
«Його знання про все безмежні, його пристрасть до поезії, мистецтва і прекрасного, його судження настільки бездоганні, як і глибина його характеру. Його природна доброта, його елегантність без забобонів і упередженості, зробили його цінним, чарівним і невичерпним співрозмовником», – напише про Ембірікоса Нікос Енгонопулос.
Ембірікос організовує в своєму домі виставки народного художника Т. Хадзіміхаіла, «Показ сюрреалістичних робіт», займається перекладами, колекціонує марки, пристрасно захоплюється фотографією». На виставці його фотографій в залі «Ілісос» в 1955 було представлено 210 фотографій на тему місто і його мешканці: картинки з Парижу, Лондону і Женеви; види і пейзажі з Андросу, Паросу, Міконосу, Сандоріні, а також Англії, Франції та Швейцарії; портрети. В архіві Ембірікоса збереглося десятки тисяч негативів.
«Мета нашого життя – це мудре визнання нашого життя і кожного нашого бажання в будь-якому місці в будь-який момент в кожному гарячому насущному прагненні» (А. Ембірікос).
