Фотовиставка Степана Алекяна: «Знайомі обличчя» (діячі мистецтва та культури)

Набір на курси грецької мови
25.08.2009
греки одессы2
Презентація книжки: «Греки Одеси VI» (1907-1920) з виставкою архівних документів
25.08.2009
Показати все

Фотовиставка Степана Алекяна: «Знайомі обличчя» (діячі мистецтва та культури)

alekyan

В рамках святкування Дня міста 3 вересня 2009 р. о 16:00 Одеська філія Грецького Фонду Культури представляє фотовиставку Степана Алекяна: «Знайомі обличчя» (діячі мистецтва та культури).
Виставка триватиме по 5 листопада 2009 р.

Ідея проекту даної 6-ої персональної виставки була задумана автором і підтримана Філією Грецького Фонду Культури більше трьох років тому. В експозиції на виставці представлено 130 чорно-білих портретів одеситів, діячів культури та мистецтва, людей різних, часом навіть своєрідних, але відомих в Одесі і цікавих Степану Алекяну як творчій особистості фотохудожника та даючих нам, глядачам, можливість побачити їх по-новому.

Степан Арсенович Алекян – член Національної спілки фотохудожників України та Одеської фотографічної асоціації – народився в Тбілісі в 1943 р. Після закінчення вечірньої середньої школи з 1960 по 1966 р. працював друкарем у друкарні, займався спортом і спортивною журналістикою. В 1968 р. вступив до Одеського морехідного училища, а в 1969 пішов у свій перший закордонний рейс. Море захопило його у свій неосяжний простір на сорок років… Шістнадцять років він працював матросом на суховантажах, біля п’яти років фотографом на пасажирських судах «Федір Шаляпін», «Дмитро Шостакович» та ін. Останні двадцять років – боцманом.
З 1968 р. Алекян займається фотографією. Побачені далекі країни, спілкування з людьми різних національностей формували його як особистість, готову виявити творчий потенціал у художній фотографії. В 1990-і роки співпрацював з газетами «Моряк», «Вечірня Одеса», журналами «Морський флот» та ін. Його знімки публікувалися не тільки в одеській пресі, але й у Москві (журнал «Огонёк», газета «Правда»). С. Алекян брав участь у багатьох республіканських і міжнародних фотоконкурсах. Він – лауреат журналів «Новий час» (1973), «Огонёк» (1977), газети «Правда» (1980).
Фотохудожник провів п’ять персональних виставок в Одесі: Палац моряків (1973, 1975, 1979);  Літературний музей (1999); Грецький Фонд Культури (2005). Представляв роботи в закордонних фотосалонах і бієнале. В 1998 і 2004 роках брав участь і ввійшов у каталог журналістського форуму «WORLD PRESS PHOTO», Амстердам.
1981-1983 р. – навчався в Московському заочному університеті фотографії. В 1989 р. вступив до «Фотоцентру» Спілки журналістів СРСР. В 1991 р. закінчив заочний факультет фотожурналістики при «Фотоцентрі».

«…В галереї Степана Алекяна відсутні парадні портрети, де людина з’являється в офіційному соціальному статусі. Він фотографував людей, а не «діячів», хоча багато хто мають високі звання. Художник був досить вільний у виборі моделей. Усіх поєднує служіння мистецтву, що, на відміну від політики та бізнесу, пов’язане з вічними цінностями.
Увага фотохудожника зосереджена на обличчях. З цією метою С. Алекян часто використовує композицію «великого плану»…Представлені в експозиції портретні образи створені в інтер’єрах: це творча майстерня С. Алекяна, концертний зал філармонії, підмостки театрів, ательє художників…
Більшість представлених фотографій С. Алекян створив за допомогою плівкового фотоапарата…у техніці чорно-білої фотографії… Відсутність кольору, позбавляючи зображення життєвої конкретності, у той же час дає можливість зосередити увагу глядача на внутрішньому стані персонажу. Аскетична експресія контрасту чорного і білого допомагає відійти від життєвої конкретності до знакової виразності, до багатопланового образу…
Драматургія портретних образів С. Алекяна ґрунтується на контрастному зіставленні світла та тіні, що дозволяє виразити внутрішній стан людини. Приємніше жити під час рівноваги та благополуччя, але для розширення свідомості благодатні часи, які вимагають активізації душевних і духовних сил, що й відображено в образах наших сучасників, представлених на виставці…»

  Доктор мистецтвознавства, професор Ольга Тарасенко

 

 

HFC
HFC