Лекція: «Творчість Маро Дука в контексті жіночої прози Греції кінця XX – початку XXI століть»

Папаниколау_1
Відкриття фотовиставки: «Великий даритель життя – Георгіос Папаніколау (1883 – 1962)» у м. Харкові
02.11.2012
Папаниколау
Відкриття фотовиставки: «Великий даритель життя – Георгіос Папаніколау (1883 – 1962)» у м. Маріуполі
08.12.2012
Показати все

Лекція: «Творчість Маро Дука в контексті жіночої прози Греції кінця XX – початку XXI століть»

marw_douka

29 листопада (четвер) 2012 р. о 16:00 в Постійно діючому лекторії філії буде прочитана лекція: «Творчість Маро Дука в контексті жіночої прози Греції кінця XX – початку XXI століть».
Лектор: кандидат філологічних наук Банах Лілія Сергіївна, доцент кафедри теорії мови і літератури Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського (м. Сімферополь).

«…Маро Дука є одним з найважливіших прозаїків післядиктаторської епохи і одночасно одним з найбільш читаємих авторів» («…η Μάρω Δούκα αποτελεί μια από τις σημαντικότερες μεταδικταροτικές πεζογράφους και ταυτοχρόνως μια από τις πιο πολυδιαβασμένες»)
Κοτζιά Ελισάβετ

Розквіт жіночої прози стає особливістю літератури Греції останнього двадцятиріччя ХХ століття (більше половини романів, виданих у цей час, написані жінками). Особливою популярністю користуються романи Алкі Зеї «Наречена Ахіллеса» («Αρραβωνιαστικιά του Αχιλλέα», 1987), Реї Галанакі «Життя Ізмаїла Феріка Паші» («Ο βίος του Ισμαήλ Φερίκ Πασά», 1989), «Олена, або Ніхто» («Ελένη , ή ο Κανένας», 1998), Євгенії Факіну «Сьомий одяг» («Έβδομο ρούχο», 1983), Тетяни Грідзі-Мільекс «З іншого берега Часу» («Από την άλλη όχθη του Χρόνου», 1988), Зірани Зателі «І з вовчим блиском в очах повертаються» («Και με το φως του λύκου επανέρχονται», 1992), Маро Дука «Пливуче місто» («Η πλωτή πόλη», 1983), «Застиглі тополі» («Οι λεύκες ασάλευτες», 1987 ).

Домінуючою темою романів письменників-жінок стає саме жіноча творчість, причому жіноче письмо пов’язане як з тілесними, так і з психічними ранами. У зв’язку з цим велика увага приділяється теорії несвідомого, що відбивається в частому зверненні до простору снів, до потойбічного, до фантастичного. Звернення до неоміфологізму дозволяє письменницям руйнувати сталі стереотипи і уявлення про призначення і здібності жінки. Тексти письменників-жінок полістилістичні, відрізняються художнім синкретизмом (особлива увага приділяється живопису, кінематографу, музиці), який дозволяє створювати велику систему асоціацій, апелювати до чуттєвої сторони читача, урізноманітнити прийоми письма. Героїні романів грецьких письменниць повстають проти патріархальної системи, намагаючись встановити своє право на реалізацію у праці, у творчості, в саморозвитку, тобто феміністична проблематика стає провідною в сучасній жіночій літературі Греції.
Грецька письменниця Маро Дука (1947 р. нар.), будучи яскравою представницею «інтелектуальної» жіночої прози Греції, змушує читачів замислюватися над своєю творчістю, яка охоплює актуальні для сучасної Греції художні, гендерні, національні, етичні проблеми.
Маро Дука, уродженка м. Ханья (о. Крит) закінчила історико-археологічний факультет Афінського національного університету. За часи диктатури «чорних полковників», в серпні 1967 року була ув’язнена за участь в роботі таємної друкарні, пройшла через тортури і концтабори, отримавши три роки умовного ув’язнення. Довгі роки працювала коректором текстів у видавництві «Кедрос». З 1981 року займається письменницькою діяльністю.
Повісті Маро Дука перекладені на німецьку, французьку, італійську та російську мови. Її перший роман «Мідний колчедан» («Η αρχαία σκουριά», 1979), який розповідає про самоствердження молодої жінки, її прагненні до рівноправної з чоловіками участі в політичному житті країни, до придбання прав на самостійний вибір у сфері почуттів, на незалежність суджень, на реалізацію себе як особистості, був нагороджений премією Нікоса Казандзакіса і переведений на англійську та французьку мови.

Роман «Пливуче місто» («Η πλωτή πόλη», 1983), за який письменниці була присуджена державна премія, переведений на німецьку мову і пропонує читачеві «зразок жінки, здатної думати серйозно, спостерігати за собою і бачити своє місце в суспільстві, яка бореться за те, щоб жити повним життям і терпіти людський біль, який приносить полегшення, без істерик і неврозів» (цитата з листа Маро Дука до лектора (Банах Л.С.)). Роман «У глибині картини» («Εις τον πάτο της εικόνας», 1990) переведений на французьку мову і показує прагнення центрального персонажа Александроса Пападакоса до самовизначення як громадянина, як чоловіка, як особистості. Роман «Небесна механіка» («Η ουράνια μηχανική», 1999) присвячений світу неповнолітніх злочинців, людям, які знаходяться на межі соціуму, на межі психічної норми. У 2006 році після перекладу роману «Безневинні і винні» («Αθώοι και φταίχτες», 2004) на балканські мови Маро Дука стала лауреатом «Балканської премії». За цей же роман, в основі якого знаходяться історичні події російсько-турецьких воєн та їх наслідки для населення острова Крит, їй була присуджена премія Костаса Урані Афінської Академії. У романі «Безневинні і винні» головні персонажі приходять до самопізнання за допомогою звернення до сімейного міфу і національної історії. У 2010 вийшов роман Маро Дука «Правда завжди важка» («Το δίκιο είναι ζόρικο πολύ»), а в 2012 році з’явилася збірка оповідань «Тому, що моя душа» («Γιατί εμένα η ψηχή μου»).

У Греції твори Маро Дука знаходяться під пильною увагою критиків і читачів. Постійні дискусії навколо її творів, їх перевидання, переклади на європейські мови свідчать про високий ступінь популярності творчості Маро Дука. Немало грецьких критиків виділяють як основні характеристики її романів підвищену увагу до психології і психіки персонажів, драматичність сюжетної лінії, гуманізм, сміливість у виборі тем, експериментування з розповідальною формою, багатством мовного матеріалу.

Лекція супроводжується відеопоказом.

Див. фоторепортаж

HFC
HFC