Філія ГФК спільно з громадською організацією «Греки Одеси» проводять музично-літературний вечір, присвячений «Роду Алферакі і музичній творчості композитора Ахіллеса Миколайовича Алферакі» (03.07.1846, м. Харків – 27.12.1919, м. Петербург).
Ведуча – Єлизавета Кузьмінська-Поліхроніді, 9 романсів А. Алферакі виконають – Лауреат міжнародних конкурсів – Аглая Поліхроніді та Заслужена артистка України  Віола Демидова.

Ахіллес Миколайович Алферакі …
Ці слова мало що скажуть багатьом сьогоднішнім любителям музики. Значний внесок Ахіллеса Миколайовича і всього роду Алферакі у розвиток півдня Росії та й не тільки, це вже далека історія, яку давно забуто.
Починалася ж історія російських і українських Алферакі в Греції. Батьківщиною шляхетного роду архонтів і воїнів Алферакісів було легендарне місто Містра на мальовничому півострові Пелопоннес.
Дімітріс Алферакіс (дід Ахіллеса Алферакі), власник значних статків і родового замку Піргос, народився і змужнів в країні, яка більше трьох століть перебувалапід турецьким ярмом. Понад усе в житті він мріяв про свободу своєї батьківщини. Саме тому під час морейскої експедиції графа А. Ф. Орлова-Чесменського він приєднався до російських військ. Дослужився до російського чину секунд-майора, після закінчення війни на запрошення Катерини II переселився в Росію, в Таганрог, де отримав землю під маєток і грамоту на спадкове дворянство, став російським дворянином Дмитром Іллічем Алферакі. Мав 12 дітей.
Ахіллес Миколайович Алферакі (онук Д.І.) народився в Харкові 3 липня 1846. Його дитинство проходило в Таганрозі та Харкові. Саме українські народні пісні та мелодії, які слухав Ахіллес в дитинстві на Харківщині, в Слобожанському краї, в майбутньому вплинули на його композиторську творчість.

Закінчив історико-філологічний факультет Московського університету, паралельно вивчаючи теорію музики у професорів Воланжа і Фроша.
Музика стала улюбленим заняттям Ахіллеса, але присвятити їй весь свій час він не міг, як за сімейних, так із інших причин – з 1880 по 1888 рр., до переїзду в Петербург, працював міським головою Таганрога, а в Петербурзі був правителем канцелярії міністра внутрішніх справ, потім очолював Російське телеграфне агентство.
Незважаючи на це і в Таганрозі і в Петербурзі Ахіллес Миколайович не забував свого головного захоплення – музику, він присвятив їй більшу частину свого часу. Брав активну участь у роботі таганрозького музично-драматичного товариства, у відкритті перших музичних класів у місті та створеннісимфонічного оркестру, що поширило славу Таганрогу як одному з найбільш музичних міст півдня Росії. У палаці Алферакі по вулиці Грецькій збирався «цвіт» музичного товариства, тут часто бував А. П. Чехов.

У Петербурзі Алферакі зблизився з Н. А. Римським-Корсаковим, М. П. Біляєвим, брав участь у «Програмах Російських симфонічних концертів», саме в них вперше прозвучала опера Ахіллеса Миколайовича «Лісовий цар». Він написавоперу «Купальська ніч». В операх відображається вплив української народної пісні, народних музичних традицій, легенд і обрядів.
В романсах, як відзначають музичні критики, Алферакі проявляє талант, переважно ліричний, красу мелодійного малюнка, правдиву декламацію, дбайливе поводження з поетичним текстом, гармонійну різноманітність у супроводі і в усьому благородний смак.

На вечорі прозвучать романси композитора Ахіллеса Алферакі:
1. «Чи зустріну яскраву в небі зорю» слова А. Фета
2. «Пісня Міньйони» з Гета, переклад А.Н. Алферакі
3. «Ні вітер, віючи з висоти» … слова Гр. Толстого
4. «До Бахарахського рабину», з Гейне, переклад Тхоржевського
5. «Молю, не йди!» Слова Мережковського
6. «Біжи зі мною» – з Гейне, переклад Тхоржевського
7. «У серпанку-невидимку», слова Фета
8. «Пам’ятаєш?», слова І. Нікітіна (посвята Олександру Костянтиновичу Глазунову
9. «Годі вам, красуні, зітхати», вірші Шекспіра.

Романси виконають Аглая Поліхроніді та Віола Демидова, Лауреати міжнародних конкурсів.
Рід Алферакі і літературну частину на вечорі представить Єлизавета Кузьмінська-Поліхроніді, голова громадської організації «Греки Одеси».
Дякуємо пані Олені Андріївні Узбек, викладачу Харківського Національного університету ім. В. Каразіна і пані Денисенко Ірині Євгенівні – викладачуХарківського Національного університету мистецтв ім. І. Котляревського – за надані матеріали.