Лекція: «К. Кавафіс (1863-1933) – Й. Сеферис(1900-1971): рівнобіжні»

выставка цицанис и ксенопулос_2
Відкриття виставок, створених філією, в Маріуполі та Харкові
11.10.2016
Конференция_Афины
Участь директора філії у Міжнародній конференції «Від Егейського до Чорного моря»
20.10.2016
Показати все

Лекція: «К. Кавафіс (1863-1933) – Й. Сеферис(1900-1971): рівнобіжні»

Северис_Кавафис

21 жовтня 2016, п’ятниця, о 16.00 в постійно діючому лекторії філії ГФК буде прочитана лекція на тему: «К. Кавафіс (1863-1933) – Й. Сеферис (1900-1971): рівнобіжні».

Лектор: Андрій Олександрович Савенко, кандидат філологічних наук, доцент кафедри загального мовознавства, класичної філології і неоеллінізму, директор Центру неоеллінізму Київського Національного Університету ім. Т. Г. Шевченка.

К. Кавафіс – один з найвидатніших грецьких поетів нового часу, загальнопризнана постать у світовій поезії ХХ століття, творчість якого сучасна і зараз. Обидва грецькі лавреати Нобелівської премії: Й. Сеферис і О. Елітіс, визнавали Кавафіса за свого літературного і духовного вчителя.

Й. Сеферис – справжнє ім’я – Йоргос Сеферіадіс, лавреат Нобелівської премії (1963). Й. Сеферис знакова постать грецької літератури та грецької історії.

Окрім вагомого поетичного доробку, Й. Сеферис також відзначився як літературознавець. Він досліджував творчість грецьких і зарубіжних письменників, перекладав твори англійських і французьких поетів, був почесним доктором університетів Салонік, Кембріджу й Оксфорду. Грецький народ поважав його активну громадську позицію та цінував громадську діяльність.

Творчість К. Кавафіса і Й. Сефериса стала своєрідним каналом виведення грецької поезії до ширшого контексту, введення до неї нового світовідчуття та світобачення, які, попри насичення духом модерності, зберігають та надають нового осмислення спектру понять, захованому в слові “еллінство” (ελληνισμός). Творчі підходи К. Кавафіса та Й. Сефериса пов’язані нерозривним зв’язком “учителя”, що навчає, не прагнучи того, та “учня”, що, навчаючись, намагається одночасно протистояти своєму вчителеві, звільнитися від його впливу. Лектор спробує простежити, які обставини на ситуації зумовили звертання авторів до провідних тем своїх текстів: Греції, мистецтва, людини, спільноти, часу, в чому вони споріднюють їхні інтерпретації та в чому є фундаментально відмінними.

HFC
HFC